«La Belle Verte»: тут у нас, в Раю...

«Прекрасна Зелена», або в оригіналі «La Belle Verte», – поєднання милої утопії із комедією положень. Друга складова могла б надійно відвернути мене від перегляду, якби перша не видалась мені такою досконалою та привабливою.

Зелена – це планета, яка обігнала Землю в розвитку на багато століть, і вона справді прекрасна! Це спільнота, де всі живуть в любові та злагоді – не тільки одне з одним, але й із довкіллям. Технократичну епоху вона давно проминули, і живуть as is – не будують міст і взагалі будинків, не створюють техніки, відповідно не мають промисловості, торгівлі, грошей... Харчуються виключно рослинами, які вирощують і збирають. Вільний час приділяють розвитку тіла й мозку, народжуваність, як і всі суспільно важливі процеси, обговорюють на загальнопланетних зборах раз на рік.

Такі збори – перший епізод фільму. Ми бачимо людей, що гарними пагорбами сходяться-стікаються до місця зібрання. Радісні, усміхнені, привітні одне до одного. Складається враження, що зйомки цього фільма ініціювала якась... як би пом’якше сказати... чи то релігійна, чи антропософська, чи якась ще община подібного штибу. Принаймні, мені не доводилось зустрічати досить великого гурту просвітлених людей, не об’єднаних якоюсь ідеєю. На жаль. На превеликий-великий жаль. Утопічність Прекрасної Зеленої – не тільки в чи досяжній гармонійності існування, але й поєднанні із абсолютною незамороченістю. Вони не вірять ні в Пророка, ні в Ісуса, ні в Будду, в жодних богів – ні в »правильних»-прадавніх, ані в запозичений у когось із філософів вищий разум тощо. Вони просто «учаться жити і отримують від цього навчання задоволення». Але оскільки – утопія ж! – немає чого долати, нема соціуму, який треба підкорювати і якому доводити свою першість, та інших подібних дурниць, то далі вже йде акробатика впереміш із фантастикою. Акробатика гарна, нема слів (у фільмі і справді знімається група гімнастів, це зазначено в титрах). А фантастика мене, чесно кажучи, у порівнянні із їхнім пасторальним побутом, зовсім не вразила.

Мешканці Зеленої розвивають телепатичні здібності, навчаються передбаченню майбутнього та телепортації, мандрують до інших планет «по обміну досвідом» (без допомоги жодних технічних засобів)... Так от: на Землю-то летіти ніхто не хоче! Кліп із обговоренням безглуздості й невтемності земного існування – вкінці допису, подивіться, і чи буде вам що заперечити?

Але, якби ніхто із прекрасних іншопланетян так і не знайшов приводу відвідати нашу планету – то про що ж би й фільм тоді був, ясне діло. Тож далі маємо класичну комедію «дикун потрапляє в цивілізацію». Але пані, що опиняється посеред Парижа у дивному одязі та з ще більш дивними уявленнями про придатне для життя середовище, має потужну зброю – «програму відключення від системи». Відтак, саркастична посмішка, що з’являється від порівняння нашого буття із нормальним, часом змінюється протягом перегляду фільму сміхом – найбільш вдалі жарти дозволяють забути їхню «чорну» природу. Оскільки ця «програма», яку іншопланетянка передає простим «зусиллям волі» і струсом шевелюрою, змушує землян бачити навколишнє неупереджено (і говорити про це).

Навряд чи я б назвала цей фільм шедевром кінематографу... Утім, це мабуть моя снобська натура продовжує вийожуватись на вид простуватої кіношки з сюжетом (не позбавленим деяких натяжок) і красивою картинкою. І з філософським посилом «типу: як двері». Тобто простим і очевидним.

Тим не менше, мене торкнуло до такої міри, що адекватними тепер здаються два шляхи: влаштувати собі Зелену тут і зараз, або працювати на пришвидшення подолання «темних епох» (адже, нагадую, іншопланетяни не мали принципово іншого шляху розвитку, ми просто гальмуємо і загрузли на досить ранньому етапі). Перше – значно простіше, навіть попри деякі особисті перешкоди на додачу до загально-соціальних. Друге має декілька суттєвих небезпек, цілком очевидних: діяльність не в кайф, а «заради мети», псує настрій і характер, особливо коли видимих результатів ніхто не обіцяє і по голівці навіть гіпотетично не погладить.

...Цікаво, ті, хто зробив цей фільм, просто знайшли вдячний сюжет і зняли на нього фільм, а потім – далі робили історичні мелодрами, бойовики та іншу фігню? Чи комусь прийшла в голову чудова думка, що ми живемо досить безглуздо, і він вирішив, що її треба донести хоч до когось? Не те щоб це мало якесь принципове значення, але я б із задоволенням поговорила з режисером та сценаристом цього фільму.

La Belle Verte from olha-maria on Vimeo.